Ніяк цю посмішку чудову не забуваю
Я собі цей вечір незабутній нагадаю
Як ми з тобою на селі кружляли
ми ще тоді один одного незнали
тепер ти стала мені рідна сестра
і ти дуже для мене тепер дорога
я тобі усе потаємне можу розказати
і що мене нікому не видась, буду знати
Я тебе до неба синього рівняю
тебе ж такою вільною вважаю
ти як птиця крила розгорнеш
мене у даль з собою забереш
тебе за щирість твою я поважаю
з тобою ніколи я не пострадаю
ти як раннє сонечко, тепленьке
воно таке ж ясне і гарненьке!
