буденний егоїзм виходить назовні, набираючи форм монстра. сьогодні це Ревність. відчуваєш її крижано-спопеляючий подих на собі. Холод не як пишуть усі “до кісток”, а до (хіба мого?) серця, а з зовнішнього боку проходять інші трансформації. Набуваю здатності знищувати все. Поглядом, словами,рухами. За біль платити болем!?!
Ні!Надто примітивний бартер. Спрямувую гарячий подих всередину. Війна , боротьба за життя і за смерть. Фронти взаємно виключають одне одного. Сублімувати все у літери!Солдати словами лягають на папір,будучи найбезпечнішими екскрементами цього поєдинку. Кількість і якість, великі чи малі,слова-близнюки, кольорові чи чорні —- не мають значення(це ж відходи!). Головне завдання – не залишити жодної плями на полі бою. Воно буває надто чутливе, непередбачуване.(боляче,боляче,НЕ ЗАЛИШИТИ, ВИПИСАТИ ВСЕ).
Власних монстрів годуй своїми словами,скусаними губами з каплями крові, нейронами, часом, настроєм,чим завгодно,але не чужим болем!
Та й чи не є збиткова підприємницька діяльність : вирощувати і утримувати на фермі монстрів, продаж яких зробила для себе табу?
Перспективи існують. В цьому світ вже давно шалений попит і дефіцит на херувимчиків,наприклад.
