Живи на гранях двох падінь,
Де кожен день вже є останнім
Дістань зірок отих жаданих,
Що сяють тихо в небі раннім.
Зігрій руками мою руку
І стане знову все гаразд,
Де ти і я десь на світанні
Злітаєм в небо раз-у-раз.
Поглянь промінням в мої вічі,
Що темні зараз, наче ніч,
Ти бачить можеш всі думки,
Вони не брешуть навсібіч.
Ти в*язень власних почуттів
І це св*ята та темна правда,
Чи є у тебе щось в душі,
Коли до нас нагляне зрада.
Коли ж наступить темна ніч,
Тебе самотність не здолає,
Я буду там...я буду поряд
І важливішого немає.
Коли в кімнату тінь нагляне,
Не злися так, то все лиш погляд,
Який шукає миле серце,..
Але не бійся - я вже поряд.
І подолать вже нас не зможуть
Думки, що ковані зі сталі,
Вони ж не можуть відчувать
Палкі й щасливі вертикалі.
Вони лиш пекло всіх історій,
Що десь живуть у диких снах,
Але я бачу дух повсталий,
Чому ще він в твоїх очах?
В твоїх зіницях він укрився
Й пророчить знову тобі долю,
Скажи мені: "Невже змирилась,
Невже він вкрав безцінну волю?"
Мене почуй, бо вибір є,
Послухай те, що прокричу:
"Ти граєш знов в смертельну гру,
Де мрій вбиваєш досхочу!"
Немає вже на те часу,
Щоб тратить марно його так,
Залиш позаду все минувше,
Й пізнай кохання справжній смак!
[16 січня 2013 рік>
