Гостювали в кума ми –
Випили відерце,
Не було б там свіжини,
Стало б нафіг серце!
Потім вийшли ми у двір
Ніжки розім’яти,
Захотілось дуже нам
Бухнути з гармати.
Та важка ж гармата та
Шведська чи ще датська,
А кум каже: Ніфіга!
Наша це, козацька!
Зарядив гармату кум,
Та як бухне з неї –
Аж до хати сивий дим
Стелеться моєї.
Вже й сусіди з вікон в сніг
Почали стрибати…
– Кумцю, в Києві, хоч раз,
Бухни ти з гармати!
