Колись приблизно років через 10
можливо прочитаєш ти цей лист.
Він буде геть старий і весь потертий
написаний в печалі гірких сліз.
Напевно в тебе є вже малі діти
і в мене мабуть теж своя сім`я.
Та пригадаєш ти близьку людину
якою був колись для тебе я.
Як познайомились з тобою ти згадаєш
куди ми виривались тільки вдвох,
як палко одне одного кохали
і дарували пристраті ковток.
Я сподіваюсь що ти й досі пам`ятаєш
приємні миті нашого життя.
Не завжди все у нас було погано
та все пішло далеко в забуття.
Як прикро що нічого не вдалось нам
усе закінчилось неначе дивний сон.
Залишились лиш спогади прекрасні
де існували тільки ти і я разом.
Коли писав я був за океаном
нас розділяло пару тисяч миль.
Тоді я думав що це зовсім мало
я ж повернусь і це буде як мить.
Проте ця мить тривала дуже довго
здавалось що секунди наче дні.
Я так хотів до тебе хоч на хвильку
та бачив усе тільки увісні.
Але нажаль мене ти залишила
відкрила двері і до іншого пішла
не стримала своєї обіцянки
усе було тоді лише слова.
А я кохав тебе як сонце любить землю
тримав на відстані боявся обпекти
і ні секунди в почуттях не сумнівався
мені здається що кохатиму завжди.
́́́́́
