Заснуло місто, я не сплю і досі,
Хоч дуже хочу, в снах приходиш ти.
Ті сни-сирітки геть простоволосі,
Я пожаліла, хто ж їх прихистить?
Вони відчули ласку і тепло,
Приходять зрідка і завжди з тобою.
І хай би як у грудях не пекло,
Я сни ті ніжністю своєю заспокою.
Хоч уві сні, та все ж таки побачу,
Спитаю тихо, чи у тебе все гаразд.
Злукавиш «так», та погляд той, неначе
Миттєва блискавка, прошиє душу враз.
Проте тобі нема до того діла,
Принаймні, ти вдаєш свою байдужість.
Та все ж відчутний подих твого тіла,
Ти пригорнути хочеш мене дуже.
Не сплю, та ти прийдеш таки сьогодні,
Бо сни-безхатьки завітають знов,
Журбою ситі, ласкою голодні,
Оті сирітки бережуть твою любов.
