Ночі довгі – сон короткий , плине мов димок,
Місце лагідно звільняє для моїх думок.
Думи , думи – їх багато в моїй голові,
Вони роєм метушаться і старі й нові.
В юності короткі ночі: тільки ляжеш спати
А вже й ранок світить в очі , вже пора вставати.
Подорослішала , ніби, ночі знов малі
( Нам з коханим до світання піли солов*ї ).
Та й в заміжжі завжди ночі , було мало,
Бо бажання нетерпляче спати не давало
Пройшов час – не спиться нині , час для дум настав
І про себе , і про сина , й про сімейний стан.
Думка лине понад полем до рідної хати,
Де дитинство пролетіло , де солодко спати.
Думка легка , думка швидка , думка-небилиця,
То у небі журавлиця , то в руці синиця.
Думку крутиш ,думку вертиш , сім раз відміряєш,
Долю свою нелегкую змінити бажаєш.
Ночі дитячі : спали-росли,
Ночі юначі в коханні цвіли.
Ночі дорослі – ночі безсонні
Для роздумів люди собі припасли.
Є час згадати (ніщо не мішає)
Мізками розкинуть , поміркувати,
А може вже час гріхи сповідати.
