___Сонце кладе своє ніжне проміння на музику струмків, і воно виблискує в унісон із їхнім лагідним дзюркотінням. Що ще так захоплює слух, що ще так затамовує подих, як цей неперевершений твір найгеніальнішого митця - самої природи, коли твій дух жадібно тамує спрагу душевної насолоди?...
___Така мелодія вічна, серце повертається до неї знову й знову, кожної весни, щоб вкотре почути ту саму, але щораз іншу музику пробудження всього живого.
___Це гімн розквіту твого серця, це ода твоїм мріям, це дифірамби твоєму прагненню кохати і бути коханим. Так в цю пору в твоїх жилах тече кров, так співає твоє серце. Це твій рай і цього в тебе не відібрати. Тепер в цьому оновленому Едемі тобі залишилось тільки знайти свою Єву, з освітленою душею, - ту, що подарує тобі плід своїх мріянь, які ти повинен втілити в життя, бо такими є і твої мрії. І немає нічого неможливого для серця, загартованого болем, яке все ще вірить в кохання, - щире і вічне, співуче і чисте, мов ці щебетливі струмочки, що неначе протікають через твою душу, повну весняного сонця.
17.03.12.
.
