Здається, інколи на Тебе я молюсь.
Не богохульниця, хоча і не побожна.
До Твоїх уст руками хоч торкнусь
Й така всесильність, все, неначе, можна.
Здається, інколи на Тебе я молюсь.
Лиш поглядом лікуєш мої рани.
Милуюся на Тебе, як дивлюсь
На обрис Твого тіла вранці-рано.
Здається, інколи Тобою я живу,
Коли так боляче від Тебе в ніч тікати,
Коли являєшся у сні і наяву,
А я біжу та лиш боюсь не наздогнати.
Здається, інколи лиш маревом живу.
Хоч ні! Така любов не може лиш ввижатись.
Я не для Тебе, а Тобою лиш живу.
Здалася! Не змогла не закохатись…
