Можливо, ми зустрінемось з тобою.
В морозних днів, холодній самоті.
І залишившись на одинці між юрбою,
Промовимо на зустріч пару слів.
Я, привітатись першою зумію,
Ти-поглядом окинеш мій "привіт",
Й продовживши, зухвалою ходою
Підеш вперед - і не зупинишся-повір!
Твої я звички добре пам'ятаю,
Ти все любив, крім довгих теревень,
Що я любила, ти навряд згадаєш.
Та і не треба згадувать-повір.
І крок за кроком ти вперед ступаєш,
А я стою, у вирі почуттів.
Чому ж у серці біль не замовкає?
Чого бракує пам'яті моїй?
Та, простоявши мовчки ще хвилину,
Я теж піду на поклик будніх днів.
Ми залишаємо кохання без упину,
В морозних днів холодній самоті...