Із думкою про даль, і в ній - вогні,
Про шовк твоєї шкіри дивовижний,
Накинувши рюкзак минулих днів,
Замріяно стою на роздоріжжі...
Із цукром твоїх губ на язиці,
Рюкзак змінивши на важкий портфелик,
Куди я мрій накидав камінці,
У вись злетіти мрію, як метелик.
Сп"янілий ціллю, мов міцним вином,
Вдягну бронежилет ентузіазму,
Вслухаючись, як серця метроном
Хвилюють ностальгії дивні спазми.
Із думкою про мить, як сталь, тверду,
В архіви покладу крихке минуле,
І, зуби міцно стиснувши, піду
Між мрій чужих, в зневірі потонулих.
Сп"янілий ціллю, мов міцним вином,
Вдягну бронежілет ентузіазму,
Вслухаючись, як серця ментроном
Хвилюють ностальгії дивні спазми. - тут оті два слова напиши нормально, бо псують всю ідилію.
Сашко, ну чого ти так гарно пишеш?!! Якби мені хто отаке писав, то я і борщ навчилася б варити))))
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
