Іншим предметом нашого зацікавлення буде питання про Бога у християнському вченні. Головним джерелом пізнання цього питання для християн є біблія – себто книга або книги у яких записано головні правила та історія юдейського народу. Власне і вона допоможе нам дати відповідь на ці нелегкі питання що мучать людство протягом багатьох століть.
Протягом цілого середньовіччя будь – які бесіди про Бога чи божество що не співпадали з інтересами церковної політики чи ставили під сумнів догми церкви у християнській Європі були заборонені . і лише з приходом революції в німечині повязані з діяльністю Мартіна Лютера пролили певне світло на це питання і почали відкривати нам те що було закрите довгих п'ятнадцять століть.
Церква ніколи не змириться зі сміливим виступом простого священика із монастиря що знаходився десь в німецьких землях. Головним джерелом його пізнання було власне святе письмо. Саме цією книгою він «вдарив « по різних церковних догмах на котрих трималась вся папська влада. Саме це і поставило початок розвитку різних наук котрі до того часу були заборонені і навіть вважались як небезпечні для суспільства. В подальшому мова піде виключно про християнське бачення бога.
Людина як істота соціальна завжди шукала собі союзників чи покровителів. Це забезпечувало їй статус, вплив, вигоду. На самій зорі розвитку людства постала проблема пошуку когось хто захистив би людину від немилосердної природи. Людина спостерігаючи за природою бачила що все що в ній відбувається неначе за чиїмось наказом. Так виникла думка про вищу істоту що є по своїй суті розумніша і сильніша за саму людину. Цю істоту почали вшановувати як свого пана надаючи їй різноманітних людських рис. Образ бога творився століттями, поки нарешті не отримав остаточну форму. Так постало поняття божества і бога як такого.
Людина звертаючись за допомогою до бога мусила принести йому який дар чи подарок. Так почав творитись культ жертвоприношення. Але щоб звершувати культ потрібна була людина котра могла б входити в «спілкування» з богом. Тому почала зароджуватись каста чи прошарок жерців. Вони вважаючи себе посланниками самого бога дозволяли собі втручатися в справи «світу цього» так як вважали за потрібне. Образити жерця значило образити самого бога. Тому їх ретельно охороняли. З часом це почало набирати що раз то більш загостреної форми.
В до християнські часи існувала віра в багатьох богів – полігамія(багатобожжя). Люди поклонялися різним богам і богиням як того вимагали від них жерці. Часом культи ставали настільки жорстокими що доходило ідо людських жертвоприношень. Інші культи пропагували натомість проституцію як культ Афродіти чи Ашери.
В римській державі було настільки багато культів і релігійних деномінацій що їх просто було важко визначити. Тому Август створив новий культ – культ імператора. Згідно з ним імператор вшановувався як син бога і саме божество. Йому віддавали пошану, зводили храми. Це призвело до ряду заворушень. Само зрозумілим є те що кожен народ хоче щоб вшановували лише їхнього лідера і поклонялися лише їхньому богові. Саме так було і в тогочасному підкореному ізраїльському народові. Тому на політичну і релігійну арену для боротьби виходить нова релігійна течія – християнство.
Для християн існує лише один бог котрого вшановують також і юдеї. Однак між їхніми поглядами існують певні відмінності. По – перше: для юдеїв існує лише один єдиний бог котрий постав з нічого але сам усе створив. Єдиними хто є завжди біля нього є ангели – істоти створені богом для служіння. Для християн той самий бог має три особи котрих вони порівно звеличують і котрі відповідають кожен за свою частку «роботи над світом». Крім ангелів бог створив людину як свого «любимчика» котрий не оправдав сподівання доброго батька і був змушений піти із «раю» на землю щоб спокутувати свій гріх. Власне євреї не визнають три особовість християнського бога. Для них не прийнятним є християнська формула «1+1+1=1« .
Ще на самому початку в християнстві почались різні роздори що грунтувались власне на питанні бога. Кожен виношував свою теорію котра здавалось з точки логіки правильною.
Одним із великих конфліктів була «єресь Арія». Свою думку він почерпав від старогрецького філософа Платона. Той зробив список яким може бути бог: безпочатковим, безсмертним, позачасовим, не народженим і не створеним. Застосовуючи ці поняття до засновника християнства – Ісуса з Назарету, він побачив що то не підходить. Тому він заперечив його божество. Себто Ісус для Арія був лише обожестленим чоловіком. Якщо признати це вчення як правдиве то воно крушить загалом багато християнських догм. Тому в 325 році це було засуджено як не правильне а самого проповідника заслано як ворога держави. Але час змінився і його знову реабілітували. Парадокс не чи не правда?
Іншим проблемним бар’єром в церкві були монофізити і монотеліти , від яких в подальшому пішли багато нових і нових « єретичних» вчень. Одні говорили про одну природу (моно – одна, фізис – природа) а інші про одну особу. Це з одного боку вело до того що в христі була лише одна природа – божественна, (або людська), а відповідно він був або простою лдиною або самим богом без поєднання з тілом. Тоді і «хресна путь» була лише ілюзорною.
Іншим цікавим фактом на тлі історії розвитку церкви була думка Несторія. Цей служитель культу висловив припущеня до Марія себто мати Ісуса Христа не народила бога але лише людину.( Christotokos а не Teotokos). Таким чином вона тоді ставала не богоматірю але лише мамою звичайної людини і будь –які почитання її були б зайвими і не логічними. Це в свою чергу потягнуло б ряд питань про так званих братів Ісуса та про подружжя Йосифа і Марії. Тому ця теорія була успішно поборена і обявлена як така що суперечить здоровому глузду і боому «провидінню». З іншої сторони постає питання : всі ці теорії створювали люди так само їх поборювали теж люди! А отже, кожен діяв як то кажуть як йому виходило і що кому імпонувало більше. Інакше кажучи не можна ані заперечити ані підтримати бо це лиш людська думка просто звичайна людська думка.
Однак варто зазначити що християнський погляд на бога був не однозначний. Часом вони самі себе заперечували і перекручували слова своїх попередників. Постає ще й інше питання чому із усіх писаних книг в канон біблії увійшли лише ті що потверджували офіційні теорії прийняті на соборах – зібраннях єпископів 3го - 7го століть.
Вони вважаючи себе посланниками самого бога дозволяли собі втручатися в справи «світу цього».
- якого саме народу жреці, і яким чином втручатися у справи світу цього? Автор, почитай "Тотем і табу" Фрейда, якщо ти матеріаліст.
В до християнські часи існувала віра в багатьох богів – полігамія(багатобожжя).
- Перевір значення слова "полігамія" на вікіпедії, а то хтось і справді подумає, що це многобожжя
По – перше: для юдеїв існує лише один єдиний бог котрий постав з нічого
- По-друге, євреї самі придумали і самі записали, що їхній Бог представився їм, як "Той, що є". Не був, не повстав, а існує.
бог створив людину як свого «любимчика» котрий не оправдав сподівання доброго батька
Я Майстер Слова.
