Вже у кожній клітині, в повітрі, усюди весна;
І у співах птахів, що щебечуть її зустрічають.
Хоч ще сніг березневий, тримає й чекає земля,
Коли теплий вже подих простори заповнить до краю.
І усе з нетерпінням, чекаючи з вірою див,
Вже спішить у барвисто-осяйних втонути полотнах.
Наче тоне весь світ, мов в коханні, як вже полюбив
Розростається сила весняна п’янка, незворотна.
І в красі первоцвітів, маленьких численних квіток
І вербових бруньок з яких котики рясно зростали.
Та в душі цей існує весняний незримий місток -
А не там, де сніги березневі оці не розтали.
12.03.2013
