«Цвіте навколо верес,
А меду не п’ємо…»
(Р. Стівенсон)
У Дубліні дощ:
Літній і сумний –
Піснями ірландських пастухів
Пестить траву мокрими руками
Вічності.
Недарма люди,
Що живуть на цих пагорбах
Плутають його з піснею.
І забувають,
Де закінчується дощ,
А де починається пісня.
Земля, що пам’ятає занадто багато,
Трава, що навчилась забувати
Шовкові літери книг
Вдягнені в шкіру рудих биків,
Що звикли блукати пагорбами,
Які ховають
у собі минуле,
Яке для веслярів трави
Лишається зримим,
Більш реальним,
Аніж промені Сонця,
А воно теж ірландець рудоволосий*.
Камені ковтають тисячоліття
Разом з юрмами землеробів,
Які несли свої мрії
Через хащі жорстоких легенд.
Руді сини королів!
Вони пливли у потойбіччя
На кораблях з потріпаними вітрилами,
Вони мріяли про справжнє,
Вони міряли землю довгими мечами,
Вони міряли час піснями,
Вони сонце бачили
Таким же рудим і патлатим
Як чуприна дивака Кондли мак Конна**,
Який думав що потойбіччя
Більш казкове, ніж оце сум’яття,
Оцей вихор кланів,
Воїнів у картаті тканини загорнутих…
Примітка:
** - Кондла мак Конн – йдеться про Кондлу Рудого (він же Кондла Черлений) – сина короля Ірландії Конна Ста Битв. Він побачив жінку з сіду з країни Тір Нам Бо – Країни Вічноживучих і був настільки зачарований цієї жінкою і тією країною, що стрибнив у їхній корабель і більше його ніхто не бачив.
* - щодо Сонця, то я перебільшив, звісно.
Дуже цікаво Ви описуєте рідний край. Гарні, мальовничі, колоритні образи. Подобається, як Ви переплітаєте історію з філософією. Надзвичайно. Прочитала стисло про Ірландію, і прийшла висновку, що історії України і Ірландії дуже схожі.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікаво Ви переплітаєте історію вашого краю з відчуттями людей, які не можуть віднайти грань між закінченням дощу і початком пісні (як я їх розумію!).
Бачила верескові пустощі (в Чернігівській області), це - щось, не забуду ніколи. Ви, якби їх побачили, створили б відразу щось неймовірне.
Таке, як і створюєте.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподіваюсь, що ті пустища нагадують саме ті ірландські пагорби, якими я люблю блукати....
"Трава, що навчилась забувати";"Яке для веслярів трави
Лишається зримим,
Більш реальним,
Аніж промені Сонця,"-особливо сподобалось! Цікавезно-фантастично я б сказала!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудові образи, переплетені ірландським колоритом. А я і не знала, що Ви є в Клубі Поезії...Нам на поетичних зустрічах розповідав про Вас Артур Сіренко і зачитував Вашу поезію. Я вражена Вашою щирою любов'ю до українського слова!
Кому ж знати багато про Ірландію як не мені? 
Прочитала стисло про Ірландію, і прийшла висновку, що історії України і Ірландії дуже схожі.
Цікавезно-фантастично я б сказала! 
