На моєму підвіконні –
Янгол стояв,
Розплющів свої очі сонні –
Я, з тривогою його слова чекав.
Але він мовчав навіть не помічаючи мене,
Неначе мене, не було поряд разом з ним.
Його обличчя – було надто гарним, неземним,
Напевно таке належить лише святим.
Лише його небесно-сині очі –
Багато про, що мені, розповіли.
Вони розповіли, що б він охоче
Зрікся усього, що йому заповіли.
Заради кохання лише,
Тієї єдиної дівчини,
Гарної неначе цвіт калини –
Він все покине, все полише.
Аби тільки – вона , була разом з ним.
Він навіть небеса покине
І нема різниці чи в Крим, чи в Рим
Лиш з нею, до свого щастя земного полине.
Ось така зустріч сталась випадкова –
Неначе якась загадка містична
Чи може казкова,
Та досить незвична...
́