Відчуй, і можна покохати навіть шалену зливу,
Зі шквальним вітром та промерзлою душею,
Можна просто не помічати нічого навкруги.
Хтось на дивній межі спогадів, зараз рятується!!!
Напевне.
Один розповідає. Ні, може й сповідується…
А декотра стать просто слухає, чи божеволіє.
Забагато оцих краплин вони метушливі.
Вальсують у ритмі мелодійного вітру.
Так він же шквальний! Можна не помічати.
Щира посмішка.
Ця примітивна розмова має бути відвертою,
Цей дотик має бути приємним. Помах вій.
Відчуй, і можна покохати тихе озеро.
Все вгамувалось.
І тепер спокійно – спокійно, чути те саме серце.
Невимушено.
Пастельні відтінки, які втонули в очах, і в думках.
Щось почала раптово паморочитись голова.
І лише блискітки щасливого сонця.
Його можна потримати у долонях - це чудово.
Хтось на дивній межі спогадів, зараз рятується!!!
Від себе чи від зливи?
Проте не страшно. Котрась вислухає до кінця.
Ця примітивна розмова була відвертою,
Цей дотик був приємним. Помах вій.
Відчуй, і можна покохати навіть шалену зливу.
