Зачекай, коли рани загояться,
Коли тиша їдка стане світлом,
Що проникне у нас
Безнадійно…
Час не діяти.
Часу – не існує.
Адже ми вічні, у Всесвіті ілюзій
Живемо і помираємо тільки на мить
Щоби потім знову…
Щоби потім…
Подивись…Відкрий свої очі.
В них стільки тепла одвічного,
Стільки зла …
Стільки туги Творця,
Що знемагає безмежністю над своїм творінням.
Ти – інь і янь.
І Я.