Якби я працював у ливарнім цеху,
Відливаючи ріки зі сталі-свинцю,
І вдихаючи ртуть, як рідкий концентрат,
Металом гартуючи перикард,
Мішаючи гордість у тиглі з вогнем,
З графітом буденних пекучих проблем,
Вогнетривких повсякденних образ,
Кристалізованих сварок і фраз,
Я б не боявся втрат і пороків,
Сповнених тиші холодних доків,
Жінок із солених пабів-причалів,
Піску у думках і між рваних сандалів,
Я б не боявся зустріти тебе,
Яка мене в попіл зі сталлю зітре,
І розпорошить у темінь масну,
Шкода, не працюю в ливарнім цеху...
