Телефонуй мені, друже,
З фронту,
Коли розпадеться
Вітчизна:
Кілометри колючого
Дроту,
Брудна лікарняна
Білизна.
Чорні мов в
Грунті
Птахи,
Біла мов
Вата
Осінь,
Дощ
Пробігаючи
Дахом
Омиває
Її волосся.
Розбавляє
Її надії
Сумнівом
І печаллю,
Попрощайся
Із нею
В неділю,
І скажи,
Що я теж
Пробачаю.
І виймай
Із кишень
Своїх
Кулі,
Як колись
Діставали
Цукерки,
Ми тепер -
Сухопутні
Патрульні,
А так хотілось
Морського
Дюнкерку.
