Сонце квіти і трава,
Тепла ранкова роса,
Зелені дерева і ягоди смачні
Літом це все вона дарує тобі.
Осінню невеличкі холода
Вона до себе заклика.
На землі лежать собі каштани
І зелено-жовте листя,яке ще не скоро зав`яне.
Сніг дерева покриває
І до неї вже сильний мороз прилітає.
Морозець красиві узори на вікнах малює
І дітвора зимою на Діда Мороза чатує.
Весною з`являються перші підсніжники,
А на деревах перші бруньки.
В саду з`являються перші тюльпани
І від такої краси серце,як квітка ніколи не зав`яне.
В собі крім краси і добра,вона нічого не має
Вона до себе великих міських будівель не закликає.
Головне те,що вона добрих людей має
І більше нічого для свого життя вона потрібним не вважає.
В ній залізниця пролягає
Від її природи наше життя розквітає.
Ранком тихо,лиш пташка співає
Вечором так добре,мов кожна людина в ній про свої проблеми забуває.
Всередині вона проста,
Але її дума мов кришталь чиста.
Вона за розмірами мала,
Але для всіх вона найкраща,ВАПНЯРКА-ЗОЛОТА!