Подільський край – моя країна,
Моя прекрасна Батьківщина.
Тут річка є, для нас єдина.
Тут духмяно розцвіла калина.
Тут голосно співають солов’ї.
Чудові є заквітчані гаї.
Річки, ліси, пахучі квіти.
Ген надворі пустують діти.
Найкращої не знаю я землі.
Летичеве, ти ж бо єдиний в світі.
Над тобою сонце ясно світить,
Зігріваєш душу ти мою
Понад усе на світі я тебе люблю.
Але не все так добре, як здається,
Із лісу чийсь крик роздається:
Старенький дуб кричить.
На пилці зуби нагострили
Й нещадно ріжуть ліс.
Із тріском падають дерева:
Великі і малі.
Вже ви ріжуть усі легені
В Летичівській землі.
Допоможіть же, люди добрі!
Ви чуєте мене?
Бо знаю, що ця сама доля
Весь ліс не обмине.
Тож, друзі, станемо ми разом,
Врятуємо летичівські ліси
І будемо всі разом
Природу нашу берегти!
