Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олька Оленька: Він помирав у мене на руках - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Артем Богуславський, 20.02.2014 - 21:17
Вічна пам'ять героям!..Не можна мовчати – твій голос потрібний, бо кожен хто вірить запалить серця. Думки не забрати, не кинуть за грати: нам вистачить віри іти до кінця! Не можна ховатись – байдужість вбиває певніше за кулю, бо рани в душі. Не дай своїй честі без бою зламатись, братів відцуратись, бо вийде даремно всі рани й вірші. З повагою АБ Людмила Дзвонок, 20.02.2014 - 18:43
Господи, прийми цю душу,Що летить так рано. Мене трусить, як ту грушу... Смерть ця не бажана! Так хотіли його очі Бачити ще небо! Матері чи хватить мочі? Жити якось треба... Олька Оленька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Написала після того, як прочитала це"Сегодня ночью на моих руках умер человек... Его звали Игорь. Игорь успел рассказать врачам, что из рук беркутовцев его, уже избитого до полусмерти, вырвал пожилой милиционер. Он отвел Игоря подальше от заграждения и сказал, чтобы шел домой... Он не знал, что через несколько метров Игоря добьют титушки.... Но сначала они забрали у Игоря документы и деньги... Потом начали бить... Они не били по голове. Они били в пах, в живот и по почкам. Били ногами и железными прутами... Когда надоело, стали бить по голове... В больницу Игоря привезли случайные люди, когда уже светало (они его увидели лежащим на обочине).. Игорь умер под капельницей... Умер тихо... Я даже не сразу поняла, что он умер и продолжала говорить ему какие-то успокаивающие слова... Слезы душат и писать нет сил... Да и о чем... Тот, кто действительно хочет знать, уже знает достаточно о том, что произошло в Киеве вчера днем и сегодня ночью..." Сльози, біль і страх за Батьківщину( Олька Оленька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вони навіки в нашій пам"яті
|
|
|