Ти говорив про неземну палку любов,
Дивився із теплом та ніжністю в очах,
Від погляду твого кипіла моя кров,
Від дотику-бігли мурашки по плечах.
Ти оживив мою закам'янілу душу,
Неначе квітка розцвіла вона.
Але тепер нема тебе,і мушу
забути все, доки не прийшла весна.
Ти зачепив в мені ті потаємні струни,
ЗаглЯнув у кожен далекий куток.
Але тепер між нами високії мури,
Уже не зруйнує їх твій можливий крок.
Та все пройшло,немов титри у кіно,
Так швидкоплинно і без вороття,
Безліч можливостей,шансів у тебе було,
Усі впустив, не захотів спільного життя..