|
Моя історія життя. Яка вона? Така як і в більшості. Ми ж не задумуємось про долю однієї мурашки в цілому мурашнику… Що має встигнути людина за 20 років життя? Знаю лише одне, себе я ще не знайшла. Я не знаю де і ким хочу бути на цьому світі. Боюся йти проти своєї волі, хотіла б бути в чомусь корисною. Іноді, виникає бажання підбити підсумки. Намагаюся рахувати лише ті досягнення, які здобула власноруч. Хочу бути чесною перед собою. Перечитую старі щоденники, які вела – ще раз переконуюсь - себе я шукаю вже довгий час. Інколи роблю зупинки, але постійність як колючий світер, його хочеться зняти. Помічаю, що каву я п’ю лише через її смак. Бувають гарні дні, які хочеться зберегти в пам’яті. Відчуваю, останнім часом зробила багато помилок. Колись я знала, що кожен з нас має рівно те, на що він заслуговує. Останній досвід показує, що «своє» все ж треба виборювати. Ненавиджу довго чекати, відразу намагаюсь забути. Разом зі мною змінюються і мої бажання, крім одного - хочу мати великого вірного пса. Кажуть, дуже добре, коли собака сам знаходить свого хазяїна. Мабуть, це одна з небагатьох речей, яку я готова чекати. Також, помічаю, що життя робить людей товстошкурими. Я не виняток. Я рада, що з помилками, досвідом інколи приходить і мудрість. Неодноразово переконуюсь, думки дійсно матеріалізуються. Так, тому з думками веду себе обережніше. «Проси і допросишся» - цей принцип справді діє, головне подумайте, чи дійсно воно вам треба. Якщо ви з тих, хто кожен рік задуває свічки на торті – загадуйте лише конкретні і реальні бажання.
Всі люди по-своєму дивні, але хто встановлював рамки звичайності і дива? В свої 20 років я розумію і погоджуюсь, що найважче зрозуміти самого себе. Нам постійно радять минуле лишати в минулому. Якби не було неприємно, але минуле варто іноді обдумувати, інакше, ви ніколи не змінитеся. В кожного в житті є людина, яка буде вас чекати. Яка може і не забуде, але завжди вибачить. Найнебезпечніша гра – гра людською душею. Ми всі в неї граємо. Завжди знайдеться той, хто за вами піде. Що Ви можете запропонувати такій людині? Задумайтесь, в цей час ви для когось сонце, яке може і зігріти і спалити. Найчастіше, ми спалюємо, але хочемо, щоб нас лише зігрівали. Найгірше, коли ви починаєте грітися від полум’я того, кого спалюєте самі. Це не егоїзм, це період, коли Вам тісно і ви, забувши про все, вирушаєте на пошуки чогось нового. Я встигаю розуміти, коли чиню неправильно. Але продовжую це робити. Раніше було лише страшно. Тепер мені ще й цікаво, мені цікаво спостерігати за собою. Можливо, десь я загубила совість, зупинившись нарешті, я повернуся, щоб її забрати знову. Чомусь мені здається, що в мурашок таких проблем немає. Якщо я рейнкарнуюся в мурашку, я перевірю свої здогади. Ми люди. Ми б не змогли жити без проблем. Ви – це Ваша історія життя, яку читатимуть інші. Але пишіть її перш за все для себе, пишіть так, щоб було цікаво читати. Щоб її сторінки не тільки спалювали, але й зігрівали. Я мрію, що колись, на одній зі сторінок свого життя я все-таки знайду себе, а гарний собака знайде свого хазяїна.
ID:
484018
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.03.2014 00:30:04
© дата внесення змiн: 15.06.2016 17:45:01
автор: Руслана Лукаш
Вкажіть причину вашої скарги
|
