Ми дихаєм одним повітрям із тобою
Одним на двох, без зайвих ніжних слів
Хоча воно мабуть ніколи не очистить
Легені твоїх згаслих почуттів
Ми дивимось в одне єдине небо
Колись у ньому був наш спільний крок
Одна стезя життя, одна поема
Тепер ти ба4иш в ньому свою тінь зірок
Ми споглядаєм на палюче сонце
Кожен шукаючи свої проміння крізь
Воно вже не розплавить твоє серце
Не висушить моїх солених сліз
Ми не відчуєм одне одного в тумані
Не приховаємо від вітру восени
І не зігрієм прохолодного світанку
І не розповімо про свої сни
Як просто і як швидко все минуло
Такий собі буденний хід речей
В розширених зіницях лише спогад
Хмільних, спітнілих та палких ночей
