Вчила мати доню вишивати,
Викладати хрестики в квітки,
І стрічки у коси заплітати,
І білити ткані рушники.
І город садити вчила мати,
Ще й обід варити у печі,
І на хліб у діжці розчиняти,
І пекти святкові калачі.
А під вечір, сядуть біля тину,
Й заспівають-за живе бере:
"Ще не вмерла рідна Україна,
Не померла і повік не вмре!"
-Пам'ятай же,-говорила мати,-
Роду ти козацького дитя,
Бережи традиції й обряди,
Проживи з молитвою життя!
І стелилась скатертина біла
В хаті, чисто прибраній, мов храм,
А в печі духм'яна гречка пріла...
Час настав приходити сватам...
Пам'ятала доня слово неньки
І його передала синам,
Все що рідне й дороге серденьку
Час тепер відстоювати нам.
