Прийшла на луг, ступаю у траву,
а босі ноги так трава лоскоче ,
торкаю я долонями росу,
блищить вона на сонці й ріже очі.
Метелик сів на гілочку верби,
розправив крильця різнокольорові.
Цілуються й милуються вони,
немає в лузі більшої любові.
На павутиння крапельки води,
немов намисто літо нанизАло.
І бабки, мов крилаті вітряки
до материнки в гості позлітались.
Тонка стежинка в ліс мене веде,
в чагарнику вже дозріва суниця ,
А із суниці равлик воду п"є,
Ну як же на таке не задивиться?
Чарівний світ мов казка лісова,
торкається душа природніх клавіш,
і музика так ллється-мов жива,
що ти про все у світі забуваєш.
