Нас убивали поодинці
І часто вистрілами в спину
За те, що ми є українці
І свято любим Україну.
За те, що з́емлі в нашім полі
Политі кровію і потом,
За те, що ладні всі за волю
Померти смертю патріота.
У злиднях, ворогами биті –
Кого в остріг, кого в чужину,
По всьому світу гірким цвітом
Напорошило з України.
Відірвані від власних діток,
Принижені, німі й безправні
Стомилися жінки сивіти
За центи в закордонних спальнях.
Ну, а мужчини в поті й солі
В тайзі, по зимнику і ріках
На каторзі по власній волі -
В чужих сибірських лісосіках.
Гей, українці, сушим порох,
Мечі гартуємо з булату -
Закрив забрало лютий ворог,
Що називався старшим братом.
Мої щирі вітання, Земляче! Дуже втішилася, коли випадково (хоч нічого випадкового не буває, як відомо) зайшла на Ваші сторінки. Приємно дізнатися, що зовсім недалеко живе і творить такий потужний поет. Бажаю натхнення.
kalush відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тетянко, за такі гарні слова і високі оцінки. Я дійсно родом з Калуша, там моя чисельна родина, але живу і "творю" вже багато років на Волині, в Луцьку.
Заходьте, буду радий.
