Мамо, не плачте, прошу...
Сльози мені печуть.
Буде нехай хорошим
Мій з побратимом путь.
Це вже не гра, не жарти,
Мамо, все це - війна.
Плакати Вам не варто,
Не на віки ж вона.
Як Україну кинем
Ворогові до ніг?..
Благословіть же сина,
Щоб повернутись зміг...
Мамо, не плачте, вірю,
Буде усе як слід.
Ми подолаєм звіра,
В полі розвієм слід.
Ви лиш чекайте, мамо,
Бога моліть за нас,
Свічку поставте в храмі...
Мамо, мені вже час.
Вірити, що Господь їх не залише і надіятись, що вони повернуться.
Нехай Матінка Божа покриє їх своїм омофором і збереже у цій страшній війні.
А матерям щирої молитви, бо не має нічого сильнішого в світі чим материнська молитва і свята віра, що син повернеться.
Гарний вірш, Любо, чуттєвий
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мій троюрідний брат теж там. Батальйон "Прикарпаття".
Хай їм допомагає Бог. Ми вчора були в Зарваниці на Всеукраїнській прощі і молилися там за всіх. Щоб вернулися додому живі та здорові.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя сестра теж ходила з Теребовлі пішки у Зарваницю ...