Моя печаль не має кольорів,
мов за печаттю, замкнені думки,
душею я не зрівняно змалів,
мене несе потік кривавої ріки
Я плачу,не посоромившись солоних сліз,
в душі моїй болить ,гірчить, Донбас,
служителів, чорних похоронних риз,
що проводжають юнаків в останній раз.
Якби я міг, я б поріднив би вас,
вам жити ще, вам ще не час вмирати!
Я б душу віддав за сонячний Донбас,
та не мені, на жаль, щось визначати...
Я лиш молю, прошу святих небес:
там гинуть діти, Боже, зглянься над малими,
дай розум тим, хто у війні цій має інтерес,
дай їм любов, і спрагу бути милостивим.
Я лиш молю, хай лине ця мольба,
о скільки вже Ти вислухав молитов,
за хлопців тих, яких від нас забрав Донбас,
за всіх людей, за їх невинну кров пролиту
Якби я міг, я б поріднив би вас,
вам жити ще, вам ще не час вмирати!
Я б душу віддав за сонячний Донбас,
та не мені ,на жаль, щось визначати...
ID:
515241
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.08.2014 14:32:50
© дата внесення змiн: 03.08.2014 14:32:50
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
