чи страшно – не страшно!
ця ноша прегірка
в розстріляну тишу
влітає голубка –
душа материнська
розтерзана болем
печаль українська
над-полем-над-полем
вишіє спокута
за милість вчорашню*
забута-незбута
з отрутою чаша…
в рабиню оділи
і Долю і Неню
продажні вампіри
за долар – у жменю.
і СУ розтинають
і небо і спокй
і долю і серце
у помсті солодкій
несеться смерч в берцах
чорн-меса несеться
розстріляна тиша
колише завію
голубка в надвишші
воліє надію –
МИРУ воліє
---------------------------------
p.s. 1. горлиця – в українському фольклорному символізмі образ горлиці – душа матері.
2. спокута за милість вчорашню* – теза «миру мир»
