Ластовинням розсиплюся по твоїх щокáх,
Розлечуся лелеками по твоїх виріях,
Віджену від усмішки твоєї страх,
Неприступна моя ти Бастиліє!
Дистилюєш мене, спустошуєш,
Випалюєш моє тіло «грáдами»,
І розчісуєш мою долю віями
Герменевтно, як дядечко Гáдамер.
Розтлумачу тебе, розшифрую,
Зберу по пáзлах твою деструкцію.
Та гепардовим вихром промчусь я
По твоїх алогічних диз’юнкціях.
Оповѝю тебе ароматами,
Між волоссям зостануся променем.
О мій Боже, яке задоволення -
Задихатись тобою, мій лáдане!
