О, Україно! Безталанна мати,
ти знов палаєш у вогні війни,
а той, кого ти називала братом,
підступно вдерся на твої лани.
Стріляє, топче, нищить все довкола,
п"є кров людську, неначе вовкулак,
конвої смерті засилає й болю
і бреше підло, сміючись в кулак.
Згоряють ночі в реактивнім гулі,
здригається земля від гаубиць.
місяць повис на танковому дулі,
а зорі у окопах впали ниць.
Першу зірницю розстріляли "гради".
навіть не давши очі їй відкрить,
вступили "смерчі" в гуркіт канонади,
змішавши з кров"ю землю і блакить.
Завили міни злісно наостанок,
немов й собі змагаючись у злі,
тримавсь за груди ранений світанок,
сповзав на обрій по кривавім тлі.
А небо, продірявлене навиліт,
котило сонця обгорілий перст.
Падав літак, тілами пасажирів
засіяв поле на десятки верст.
А ті ординці, заслані зі Сходу,
з трупних шматків здирали, як вовки.
вцілілі речі. Вбивці і заброди
"трофеї" пакували в рюкзаки...
І це слов"яни? Іродові дітИ.
Спаси й помилуй від таких братів!
Наші шляхи ще розійшлись тим літом,
як спалив Київ Юріїв Андрій.*
Жорстокості, підступності і хамства
в слов"янській крові зроду не було,
хто ви насправді розберіться, панство,
бо видається що орда давно.
Ми вже ніколи друзями не станем,
помежи нас окопи, "їжаки",
помежи нас загиблі тисячами
і ваші, й наші мертві юнаки.
Помежи нас зловіщі залпи "градів",
снарядна буря, мінометний гул,
глумливі полонельницькі паради,
жорстокості і підлості розгул.
Помежи нас ота границя волі,
яку вам перейти ми не дамо,
помежи нас ріка людської крові,
в якій ваш "мір" купається давно.
Помежи нас могили і кургани,
помежи нас підступність і брехня.
Ми вже ніколи друзями не станем,
бо козакам бандюги не рівня!
Пробився промінь крізь тенета диму
і освітив далекі рубежі
під Іловайськом і Савур-могилу,
окопи, батареї, бліндажі.
Відважні прикордоннії застави
та батальйони воїв на броні,
і блок-пости, над блок-постами стяги,
Донецьк, Луганськ, Новоазовськ в огні.
А по дорогах валки волонтерів,
до смільчаків крізь вибухи і дим
спішать колони бронетранспортерів
вся Україна блок-постом війни.
Як і колись на заході країни
на захист краю від фашистських орд
повстала юнь цілої України
і їй допомагає весь народ.
Почерк фашиста не змінивсь відтоді:
насильство, вбивства, підлість і обман -
це зброя всіх імперських верховодів,
ким би не був за расою тиран.
Згадаймо як підступно очорнили
колись відважних воїнів УПА
по цю пору ворушаться могили,
а про живих нікчемнії слова.
Такі же звірства чиняться і нині,
Донбас горить, а в злочинах своїх
цинічнії російські командири
знов винуватять наших земляків.
А може досить! Годі вам, брехливі!
Ми не дамо героїв очорнить.
Ідіте геть, підступні і фальшиві,
бо ми волієм чесно в світі жить.
Своїм героям воздамо по праву
від козаків до воїнів АТО -
усім, хто нашу захищав державу, -
навіки слава, шана і любов!
так... ніколи не станемо друзями, як ніколи ними і не були - це орда - підла, жадна, жорстока і брехлива - це вони нав"язують нам своє "братство" - ми не родичі - вони одвічні наші вороги - такими і будуть, доки будуть... черговий доказ чинять зараз...
сильно сказано 
Не станемо, таке не можна простити, сильно передав, Ігоре 
