Ніхто не в змозі оминути час.
Як не крути, а він весь час горою.
Ми разом і окремо водночас,
Можливо часом, часом і порою.
Ти час, який я не наздожену.
А часом і не хочу доганяти.
Я ці думки ніяк не прожену,
Тому, що з часом я не можу грати.
Часом молись, можливо допоможе.
В іншому випадку іди з часом мети.
Рану на серці нову час вам перев’яже.
Й старі рубці він допоможе віднайти…
Той час, весь час у переді мене.
Я хочу із запізненням пограти.
А як не як все ж він не промайне.
Хоч і до віку будеш ти його благати.
А я благаю час, на хвильку зупинись.
Дозволь, я тебе прошу, політати.
Мені із нею добре. На мене дивись.
Навіщо садиш ти мене в часові грати.
На волю випусти, до сонця, до мети.
Вона десь там, мене весь час чекає.
Не замикай мене. Себе дай віднайти…
Чомусь і пам’ять в світі з часом помирає…
