Уривок з монодрами У "Vita varia est" ("Життя мінливе")
…Спливає час журби… Едемська ніч
Останні відраховує хвилини…
Пташиний лемент, як призвістка днини,
Миттєво розлетиться навсебіч,
Вітаючи Творця… Спливе туман
І оживе Едем, росою вмитий,
Любов’ю, наче, немовля, сповитий,
Спаде з моїх очей нічний дурман...
І вляжуться стривожені думки,
Роз’ятрені прозріннями нічними…
Життя, те, що було до домовини,
Не краятиме серце на шматки…
І все ж, чому, вертаючись у снах
На грішну землю, так страждає совість?
Невже моя сумна життєва повість
Продовжується тут, на небесах?
Скажи мені, мій Отче, що за гріх
Несе душа моя? …Скажи відверто,
Чому щоночі я, на диво вперто,
Вертаюсь в снах своїх до тих доріг,
Що я пройшов? …За що себе караю?
Дай відповідь, мій Отче,
Я благаю...
І припадаю до священних ніг…
Встань, сину мій, з колін… Твої страждання
Це істини святої первоцвіт…
Розплата за безцільність і вагання
І за інертність волі в плині літ!
…Безцільність і вагання в плині літ?!
Інертність волі? …Я не розумію!
Я завжди тільки те й робив, що вмію!
…Пробач, що вмів… Такий, мабуть, і слід
Залишив я…
1999 р.
ID:
530784
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.10.2014 14:31:41
© дата внесення змiн: 18.10.2014 14:31:41
автор: Олег Гончаров
Вкажіть причину вашої скарги
|
