Красуні-чарівниці
Я люблю вас, мої чарівниці,
Як дар божий, вас пам'ять рахує…
Сіновали, пахучі копиці,
В верболозах зозуля кукує…
Стелить місяць дорогу за хату,
Де сховався тапчан у малині,
Завелися серця калатати
На квітчастій старенькій ряднині…
У високій розхристаній клуні,
Як русалка, лоскоче солома,
На даху ойойокають луни,
А під ранок полонить утома.
Солов’їні пісні і розсвіти,
Росянисті, таємні стежини…
Синє небо упало на квіти,
І забарвило очі дівчини.
На повівах настояні луки,
В царстві раю розсипані зорі,
Поцілунки і ласкаві руки,
Ніч втопилась в медовій покорі.
Пам’ятаю я зчовгані схили,
Усі парки, всі сквери й садочки…
Тут дівчата без сраму любили
Гратись в батька, у маму і в дочку…
Я люблю вас, чарівні красуні,
За кохання – гріхи і цілунки…
В серці грають натягнуті струни
І полонять уявні малюнки…
30 жовтня 2014 року