Ми з моєю країною - майже однолітки,
обоє майстерно шукаєм недоліки
у собі
В неї батьки - алкоголіки, в мене -
хороші батьки
Ми з моєю країною - пара комплексів:
наше "я" розмовляє завжди в два голоси,
і якщо один голос кричить "Не розколюйся!",
інший - геть навпаки!
А коли мені снилися привиди й кості,
і бабай окупував мою постіль,
в моєї країни були дев'яності -
також непевні роки.
А коли я гуляв у поганій компанії
(так моя мама вважала, принаймні),
В моєї країни теж небездоганні
друзі були і смаки.
А тоді, коли я мав проблеми з прищами,
у неї дефолт був, обоє втрачали:
я - друзів, вона - "патріотів", що мчали
від неї навипередки
Ми з моєю країною буваєм занудами,
буваєм іудами і робін гудами,
часом здається, що йдем у нікуди ми...
Що буде з нами двома?
Ми з моєю країною, буває, тупимо,
буває, повільно ворушимо дупами,
але хтось нас любить, і ми когось любимо,
отже, усе недарма!
