Стискаєш душу йдучи у політ
І дихаєш так швидко, не наче мить остання,
А під ногами піднімається світ
І тільки взлетіти народжується бажання.
Ще хвилина і пропаде земля
Із твого не великого , малого поля зору,
Вже не бачиш свої рідні поля
В цю прикрасную осіннюю пору.
Пройде лиш декілька годин на висоті
Ти приземлишся в зовсім чужім краю,
А думки лишуться лише з тобою на самоті
Якими хочеться поділитися з кимось за чашечкою чаю.
Та пройде важкий час і прийде адаптація
Ти змиришся з не рідним спілкуванням ,
Сподобається чужа - тепер вже ближча нація
Й відкриє тобі двері , й твоїм новим бажанням.
Так багатьох людей , змінила чужинна
Ця ситуація нам добре є відома ,
А в цьому всьому - політиків винна ,
Що українцям не сидиться вдома...
Ка-92