|
В останню суботу осені, 29 листопада, у світлиці «Галичини» відбулася чергова творча зустріч учасників Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом». Тематика зустрічі на цей раз була обрамлена головно віршами про АТО. Це й недивно, адже те, що зараз відбувається в нашій країні, накладає вагомий відбиток на кожну душу, а що вже говорити про вразливе тонкострунне єство поета? Отож своїми поетичними переживаннями ділилися івано-франківчанки та івано-франківці Адель Станіславська, Віталія Савченко, Леся Геник, Оксана Пронюк, Тетяна Лавинюкова, Ольга Бреславська, Роман Бойчук, Роман Фединяк, а також Наталія Данилюк (смт. Перегінськ) Ірина Червінська (м. Калуш) та Володимир Сірий (м. Бучач, Тернопілля), який, до слова, подарував присутнім ще й кілька своїх пісень. Звучали вірші Володимира Хлопана (м. Івано-Франківськ), увазі присутніх була представлена поетична збірка «Колекція дум», авторства Тамари Васильєвої (м. Кременчук, Полтавська обл.).
Та ключовою нотою творчого спілкування стало те, що у гості до «Об’єднаних словом» завітав боєць АТО, молодий воїн дев’ятої роти тридцятої механізованої бригади, що останнім часом несла свою службу під Донецьком неподалік с. Піски, 26-річний Дмитро Євдокимов. І фактично всі слова, які були сказані, несли у собі глибину подяки Дмитрові, як уособленню тут і зараз усіх тих, що стоять на передовій і виборюють право України бути сильною незалежною державою в майбутньому. Кожен через сказане хотів додати цьому молодому, сором’язливому, проте такому міцному волею і духом хлопцеві, відчуття підтримки, доброї енергетики та віри.
Саме ж слово Дмитра звучало дуже сильно і переконливо, адже: «тим, хто сумнівається, боїться чи не вірить у те, що робить, не місце там – лицем до лиця з ворогом», – поділився своїми думками вояка. А ще, додав, що «у кожному справжньому чоловікові має бути розуміння і потреба захищати свою країну, воювати, коли йде війна». Дивно чи ні – та цей ясноокий «воїн світла» навіть не вважає, що робить щось особливе, робить те, що повинен – от і вся філософія! А ще – ні на мить не сумнівається у своїх кроках і щиро вірить у перемогу. А ми щиро віримо у те, що він, як і його побратими, повернеться додому живим:
Живим, солдате...
Чуєш?.. Будь живим!
Хай обмине тебе ворожа куля!
До серця віру Вишньому притулюй,
як зброю до грудей…
Хай чорний дим,
що так тебе жалобно обійма,
розсіється!
Молюся, прагну, вірю -
здолаєш ти ненависного звіра
і зацвіте просвітлена весна…
Шануй себе,
соколику ясний!
Тримайся за життя так ціпко й вперто,
як тільки зможеш….
Не давайся смерті -
нехай бо їй віддасться ворог твій!
Ти зможеш!
Біля тебе Серафим
мечем вогненним темінь розсікає!
З чола твого
кривавий піт стікає…
Та ти не здайся, чуєш?..
Будь живим!
Солдате, чуєш?
Ти потрібен тут,
де сонце на осонні біля хати.
Тебе вимолює сестра, кохана, мати,
і вірить в тебе весь вкраїнський люд...
(Адель Станіславська)
Зазначимо, що Дмитро приїхав тільки на десять днів у відпустку і у понеділок після суботньої зустрічі з «Об’єднаними словом» знову повертається на Схід, на передову. Та з собою він повезе на сей раз не тільки підтримку і молитви рідних, а й цілий оберемок щирих побажань від багатьох знайомих і незнайомих людей, повезе з собою позитивну енергетику наших поетклубівців, а ще кільканадцять дитячих малюнків-листів, на котрих яскравими барвами намальовано віру у перемогу, віру в Україну, в Дмитра, у кожного, хто стоїть там – «лицем до лиця з ворогом».
Леся ГЕНИК
ID:
540406
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.11.2014 11:45:03
© дата внесення змiн: 07.02.2015 22:06:03
автор: Леся Геник
Вкажіть причину вашої скарги
|