Колись десь там, де нас не буде,
Зустрінуться чужі дива…
Не ми всміхатимемось людям,
Не нам білітиме зима.
За певний час ми кудись зникнем,
А світ залишиться назавше -
Не обіцяв нам бути вічним:
Сьогодні – ти, завтра – нема.
І хоч смієшся, хоч голосиш,
Для Всесвіту - це байдуж завш,
Не врятуватися ти просиш,
А змити з серця явну фальш.
Не полишай цей світ похмурим,
Прикрась його панном із барв
І невідкладних – у минуле,
Лиш подивися ким ти став!
Тебе затягує буденність,
Раніше ж – зовсім не такий
Відправ до дідька цю смиренність,
І груди сам собі розкрий!
І дихай же! Чимдуж! Швидкіше!
І ні за що не відступай
У кожного своя з нас ніша -
Ти ж відштовхнися і літай!
