У ніжнім хороводі падав сніг,
Раділи, гралися усі сніжинки.
Вони лягали тихо на асфальт,
Неначе у подушку дві сльозинки.
А ти сиділа мовчки за столом,
І до чогось хотіла в роздумах прийти.
Можливо ти хотіла відпочити
Від повсякденної німої суєти…
Ті карі оченята заблищали
В них промайнуло, ніби щось приємне
І ти сама до себе посміхнулась
роздумуючи про щось потаємне…
Не знаю, чи ти відповідь знайшла
Чи ще і досі ти її шукаєш…
Дві крапельки. З твоїх очей сльоза,
Тому котилась, що його чекаєш…
Був грудень, наближався новий рік.
Ти сумно споглядала у вікно.
Сльоза котилася в тебе тому,
Що ви не бачились уже давно.
