А чи Краса врятує світ,
Коли війна десь розпочнеться,
Коли людського роду цвіт
Від своїх вчинків ужахнеться?
Чи допоможе Вона усім,
Хто рахує в скруті хвилини,
Хто втратив віру свою зовсім,
Кленучи все на світі щоднини?
Чи врятує Вона від куль солдат,
Що честь країни захищають?
Чи підтримає їх автомат,
Якщо від втоми вони знемагають?
Чи замінить Краса рідню,
Якщо раптом її не стане?
Чи поставить на ноги дитину малу,
Коли її лихо таке застане?..
Вона руки опустить перед бездушним
Катом, суворим, жорстоким і злим,
Пораниться серцем незрушним,
Стане в безвихідь перед черствим.
Так, Вона людський дух підіймає
І сил додає в боротьбі...
Та що робити, як духу того немає,
Людині, що віддалася судьбі?
Людині, що лише спромоглася
Спаплюжить надбання своїх поколінь.
Людській істоті, що віками клялася
Бути вірній Красі без сумлінь.