Земля умить розвЕрзлась під ногами,
І впав в безодню неймовірно дику!
Собаки гавкали, кричали матюками,
У центрі - прапор ДНР висІв великий...
Гармати, залпи, гради, стрілянина...
Все це ішло з монастирів, "від Бога",
За танком танк летів у трясовину,
Криваву, безнадійну - їм туди дорога.
Солдат лежав, поранений у ногу...
Прибіг товариш, щоб його забрати:
"Спасибі, що живий, спасибі Богу!
Тримайся, друже! Будеш ще колись стояти!"
Пройде багато років - пів століття,
Війна пройде і Україна буде жити далі...
Я мрію, щоб моїх дітей суцвіття
Не бачило таких сумних реалій.
