потерті сторінки книжок тепер зазвичай цінуються як очі в минуле
і запах спітнілих, часом побитих літер стає все слабкішим
і люди стають несправжні, здається, на мить заснули
а сплять ніби вічність, зате прокидаються миші
і сірими вусиками водять по тих словах, що душею народжені
потом освячені, може, навіть покроплені кров'ю, сльозами
а потім забуті напризволяще, наспіх зурочені
на попелищі віків, у подолі незнаних грамот
а люди все сплять, їхні душі заплющили очі, щоби не вмерти - страшно
жити отак наяву, не годувати мишей у собі чи собою
минулим своїм, майбутнім своїм - мишей своїх пропащих
а книги так і стоять - чекають нового героя
