Людськеє слово часом лікує,
Часом поранить - впадеш навзнаки,
Наші стосунки хтось вперто руйнує,
Стали безжальними злі язики.
Ось уже місяць мені ти лиш снишся,
Ось уже й другий лиш марю тобою,
Тільки не знаю, чому ти все злишся,
Чому уникаєш розмови зі мною.
В наших стосунках осінь настала,
Зовсім вже близько нам до зими,
Тільки,напевно, комусь цього мало,
Хоче щоб назавжди розсталися ми.
Щастя,здавалося,десь недалеко,
Поряд десь ходить – дістанеш рукою,
Та осінь настала і в вирій лелеки
Щастя забрали десь із собою.
