Люди постійно до чогось звикають:
Їжа, машина, будинок, любов;
Речі ж постійно з орбіти зникають,
Не зчуєшся навіть як вистигне кров.
Роки минають і люди черствіють,
Мріють про вічне, та гроші коплять.
Інші вітри навіть завтра повіють,
Та це не породить ніяких сум'ять.
Крихта остання застрягне у горлі:
Їжа, машина, будинок, любов.
Ти пропалив свою долю у горні,
Так і не зчувшись, як вистигла кров.
