Світ повен прози, ненависті, зла.
Ніч грозова, ми так з тобою схожі!
І виїдає ревнощів імла
Мої блакитні, в колір грудня, очі.
Згинь мій безумний демон, - я не твій,
Замкни вогнем вуста свої пророчі,
Я залишусь в безодні цій лихій
Один, в цупких руках сліпої ночі.
Не розірвусь, не розділюсь навпіл,
Залиш мене, не твій, не свій, - чужий я…
Там, де велично витікає Ніл,
Ріка Євфрат веде до божевілля.
Не розірвусь, не розділюсь навпіл,
Хай демонічні сили зло плекають...
Одначе вирвусь,вони добре знають,
Із кожного,з семи проклятих кіл...
Олаф Халді відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вирву в Сатани себе зубами,
і не прийму дароване життя...
"гнітючий ліс - дорога в небуття -
не пізно ще змиритися з богами,
та лід тонкий у мене під ногами...
