Всі все вирішать за нас з тобою,
розкажуть все як є
І нікому не важливо,що
нам з тобою це нічого не дає.
Всі зуміють передати
наш сум і помилки,
Лиш з тобою ми ,як діти
Все будуємо навпаки.
Не страшать мене розмови і те,
як всі вирішують за нас...
Їхні голосні промови і
їхній наш з тобою романс,
Не врятують вже нічого-
ні погоду,а ні вітер,а ні сонце і
не сміх-нікого...
Ти поглянь собі в лице
Чи ти досі той коханий,
що кохає, як все є?
А чи я та сама люба,
що пробачає тобі це?
Я кохатиму,як вмію,
а інакше неможливо..
