Невідчепних страхів не буває,
Все похмуре у наших думках,
Зиму сонце дарма зігріває,
В неї крига засіла в очах…
Не лишай усвідомлене лихо
Проростати у тілі своїм,
Все довкола спокійне і тихе,
І вогонь викидатиме дим…
Накопичений смуток розлився
Чорним морем у серці й душі,
І твій крок знов, чомусь, зупинився,
А продовження марно знайти…
Все, що біль нам утворює в серці
Зготували для себе самі,
Радість легко із усмішки стерти,
Смуток важко прибрати з душі…
Поміч нам не у роздумах наших, –
В спогляданні без жодних думок,
Чом так часто нам робиться страшно,
Марно вивчивши справжній урок?
19.01.2015
