Зранку прокинусь від шелесту віття,
Співу пташок, пролунавших по той бік вікна.
Заспаний ранок панує в повітрі
І тихо шепоче мені: "прокидатись пора..."
Сонячні зайчики, ніжне проміння,
Яке, немов шовк, огортає мене.
Я тону у ньому, у теплих обіймах,
Ще хвилька, і вітер у гості зайде.
Гармонія й спокій, рівновага ранкова,
Насичують кожну секунду прийдешнього дня
Великими планами, завдяки чому
Я повна бадьорості й сил прокидаюсь щодня.
27.02.15
